ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

(З метою,цілью, для занять за темами вихователів)

Кольорове доміно
Мета. Удосконалювати вміння розрізняти і називати основні кольори та їхні відтінки.
Обладнання. Штучні квіти різного кольору (по дві на кожну дитину) на гумках.
Хід гри. Діти вибирають по дві квітки різного кольору. Попросіть їх допомогти одне одному одягти ремінці з квітами на зап'ястя або вище ліктя. При цьому діти повинні називати квітку та її забарвлення. Потім під музику або наспівуючи, вони піднімають руки, милуються квітами. Запропонуйте їм повторювати за вами рухи (поплескати в долоні, піднявши руки над головою, покрутити зап'ястями, поплескати в долоні попереду і позаду тулуба і т. д.). Походжаючи по кімнаті, пританцьовуючи, наспівуючи, діти демонструють свої квіти і одночасно шукають тих, у кого квіти такого ж кольору. За сигналом, про який ви домовитесь з дітьми раніше, вони повинні попарно взятися за руки так, щоб разом опинилися квіти однакового забарвлення (іноді для цього дітям доведеться перехрестити руки).
Варіант. За сигналом діти утворюють коло, з'єднуючи руки з квітами одного забарвлення. Потім всі піднімають з'єднані руки вгору. Помилки виявляються і виправляються.

Зоопарк
Мета. Навчити дітей розрізняти й називати диких тварин, їхні звички, їжу, якою вони живляться; виділяти кількість предметів незалежно від їх величини.
Обладнання. Відомі дітям дикі тварини і птахи. Клітки, будівельний матеріал, каса, квитки, гроші, талони дозволу на ловлю тварин, сітка; картинки з зображеннями їжі тварин (м'ясо, фрукти, овочі, зерно).
Хід гри. Дітей ділять на дві групи. Одна група бере сітку й талони і вирушає в поле, ліс, джунглі, до водойм для вилову тварин (розмішені в різних місцях кімнати). Друга — створює зоопарк: клітки, касу, вхід — з будівельного матеріалу. Пропонуйте дітям зайнятися підрахунком брусків і побудованих з них кліток, а також спійманих тварин. Зоопарк готовий. Клітки різного розміру розміщені так, щоб між ними можна було переміщати тварин; є майданчик для молодняку. Діти, які повернулися з подорожі, розміщують тварин по клітках, рахують їх, порівнюють кількість тварин різного виду. Клітки вибирають з таким розрахунком, щоб тваринам було зручно.
Тепер до зоопарку приходять відвідувачі. Працівники зоопарку годують тварин, а мисливці перевіряють, чи правильно підібрано їжу. Відвідувачі зоопарку рахують, скільки в кожній клітці тварин, обговорюють чи зручно їм, порівнюють за зовнішнім виглядом, розмірами.
Варіант. Запропонуйте дітям вивести дитинчат тварин на майданчик для молодняку. В цей час працівники зоопарку прибирають клітки, розширюють їх, якщо це необхідно і т. д. При поверненні з прогулянки тварин ще раз рахують, намагаються розмістити зручніше, ніж раніше.

Виправ Петрушку Мета. Продовжувати розвивати слух, увагу, формувати навички правильного вимовляння звуків. Навчати вільно спілкуватися з ровесниками.
Обладнання. Петрушка, мішечок з іграшками, в назвах яких є звуки, які діти часто вимовляють неправильно (санчата, літак, автобус, заєць, кізочка, яйце, чашка, ложка, мишка, машина і т.д.).
Хід гри. Познайомте дітей з Петрушкою, який прийшов до них у гості з подарунками, але одержить їх лише той, хто старанно вимовлятиме тяжкі звуки.
Петрушка виймає з мішечка одну за одною іграшки, називав їх, навмисно пе¬реплутуючи звуки, й, хитро всміхаючись, спонукає дітей виправляти помилки. Діти виправляють Петрушку, але він знову перекручує слова. Діти повільно й чітко вимовляють тяжкі звуки, потім по черзі разом з Петрушкою роблять те ж саме. Декілька дітей підходять до нього ближче, щоб навчити його правильно вимовляти звуки. Інші, закривши очі й поклавши голову на долоні, уважно слухають. Коли Петрушка правильно вимовляє той чи інший тяжкий звук, діти піднімають один пальчик. Скільки звуків вдалося Петрушці вимовити правильно, стільки пальчиків піднято на руці у кожного. Якщо хтось прослухав і підняв менше ніж потрібно пальчиків. Петрушка, підійшовши ближче ще раз чітко вимовляє звуки. Тому, хто впорався з завданням, він дарує іграшки.

Баєньки-баю...
Мета. Розвивати вміння вільно користуватися назвами предметів постільної білизни і використовувати її за призначенням, послідовно застилати і розстилати ліжко. Формувати уважне, турботливе ставлення до інших.
Обладнання. Лялька, ліжко, комплект білизни.
Хід гри. Спочатку дозвольте дітям самостійно погратися з ляльками. Потім посадіть дітей перед лялькою, яка скаржитиметься, що втомилась і хоче спати, але не знає, де їй лягти. Разом з дітьми покажіть ляльці спальню, довідуючись у них від її імені назви і призначення постелі. Сонна лялька захоче лягти, але ліжко дуже велике для неї. Співчуваючи стомленій ляльці, хтось із дітей обов'язково запропонує влаштувати їй спальню. Повернувшись у групову кімнату, діти бачать ліжко і комплект чистої білизни. Ляльку треба посадити на її стілець. Ви просите кого-небудь із дітей стати нянею і підготувати ляльці ліжко.
Можна прочитати ляльці віршик. Одна дитина бере у руки яку-небудь річ, а лялька запитує у інших дітей, що це. Якщо дитина взяла першим матрац, то виникає питання: що з ним роблять? Діти разом приходять до висновку, що саме його кладуть на ліжко першим: Потім лялька просить іншу няню продовжити застилати ліжко. Якщо дитина помилилась і взяла не простирадло, а подушку чи ковдру, то інші діти повинні її виправити. Таку ситуацію може зробити навмисне сам вихователь, щоб підштовхнути дітей до виправлення помилки.
Коли ліжко готове, няні роздягають ляльку, готуючи її до сну. Головне, щоб вони правильно називали одяг і охайно вішали або складали його на стільчик, а взуття ставили під нього.
Потрібно частіше звертати увагу ляльки на піклування про неї: «Подивись, як діти гарно заслали постіль. Тобі буде в ній приємно і ти швидко заснеш. А якщо будеш міцно спати, то станеш здоровою дівчинкою». Лялька також дякує дітям: «Мені дуже зручно і тепло. Спасибі вам, вихователі і няні за те, що приготували для мене таку гарну постіль».
Можна створити проблемну ситуацію: ніби ненавмисне відкрити ковдру. Якщо діти не помітять цього і не вкриють ляльку, треба поскаржитись за неї: «Я замерзла, мені так холодно». Скаржитись доведеться до тих пір, поки діти не попіклуються про ляльку. Потім разом з дітьми заспівайте колискову, поступово знижуючи голос. Коли всі побачать, що лялька заснула, попросіть дітей на носочках тихенько вийти з кімнати. Можна використовувати потішки.
Варіант. Лялька прокидається, діти підіймають її, одягають, застилають ліжко, накривають його покривалом (необхідно стежити за послідовністю їхніх дій).

Як справжні будівельники
Мета. Удосконалювати вміння дітей порівнювати і добирати предмети за кольором та розміром. Закріплювати навички конструювання нескладних будівель з відповідного матеріалу. Привчати колективно виконувати завдання.
Обладнання. Шість цеглинок, дві призми, одна вантажна машина, одна невеличка лялька (для кожної пари дітей); казкові персонажі, іграшки, будівельний матеріал різного розміру та кольору.
Хід гри. Ляльки просять побудувати для них будинок. Вантажні машини і будівельний матеріал чекають дітей на столах. Діти будують стіни з цегли, дах з призм. Ляльки цікавляться, чи не забули діти залишити отвори для вікон та дверей, розглядають будиночок, радіють, що, нарешті, будинок готовий.
Варіант 1. Все необхідне для гри вибирають самі діти. Один будинок будують двоє дітей, будівельні матеріали привозять водії. Вони намагаються зробити це своєчасно, щоб не затримувати будівництво. Ляльки заохочують будівельників, надають їм поради, захоплюються успіхами дітей, милуються красивим будинком.
Варіант 2. Бажання мати власний будиночок висловлюють звірята (ведмедик у червоній шапочці і шортах, каченятко у жовтій хустині, жабенятко в зеленій панамці і фартушку та інші), до того ж вони хочуть, щоб колір їхніх будиночків співпадав з кольором одягу. Розділившись на групи, діти підбирають погрібний будівельний матеріал, орієнтуючись на колір одягу обраної ними іграшки. Вона ж виправляє їх, якщо бачить помилку, і хвалить за правильний вибір та швидку, дружню працю.

Хто швидше
Мета. Закріпити уявлення про те, який вигляд мають човни, теплоходи та як вони переміщуються. Виховувати вміння гратися згуртовано, а також наслідувати дорослих.
Обладнання. Човни (вітрильний, моторний, весловий) і теплохід; невеликі гумові звірята, лялька; ванночки, таз.
Хід гри. Іграшки бажають покататися чи переправитися на інший берег водойми на човнах або теплоході. Разом з дітьми вони розглядають теплохід, різні човни, за допомогою яких переміщаються по воді. Запропонуйте дітям подивитись, як пливуть човни чи теплохід, які є у них; спустіть на воду човни, імітуючи їхній рух за допомогою весел, мотору, вітрила. Потім запропонуйте дітям подмухати, зробивши відчуття вітру, і порівняти рух вітрильного, моторного, веслового човнів та теплоходу під дією струменю повітря. Діти за бажанням стають гребцями, мотористами, кермовими, капітаном теплоходу і ведуть судно по водоймі. З тим, хто краще керує судном, іграшки бажають покататись, необхідно стимулювати мову і дії дітей за допомогою запитань, пропозицій, зауважень чи заохочень, подаючи їх від імені ляльок.

Куди їдуть машини?
Мета. Закріпити уявлення про призначення різних видів транспорту, ознайомити дітей з правилами руху машин і поведінки пасажирів.
Обладнання. Відомі дітям легкові та вантажні машини, вантаж для них (іграшки або картинки), світлофор.
Хід гри. Доцільно створити зацікавлюючу ситуацію — заховати машини (перевернути картинки), а потім з таємничим виглядом сказати: «Цікаво, кому яка машина дістанеться». Показуючи по черзі машини, слід розповісти, що чи кого можна на них возити. Необхідно разом з дітьми вгадати сигнали світлофора. Та дитина, що не змогла відповісти на запитання, бере в дорогу помічника, який знає елементарні правила дорожнього руху, але залишився без машини.
Час вирушати за вантажем чи пасажирами. Необхідно регулювати рух машин за допомогою світлофора. Той, хто забуває чи порушує правила, керування машиною передає помічнику або дитині, котра спостерігає за грою, а сам на деякий час стає запасним, але все ж ще в машині. Вздовж дороги знаходяться вантажі чи пасажири. Той, хто зробив правильний вибір, робить ще одне коло, везе вантаж на будівництво, а пасажирів в дитячий садок чи на роботу. Гра продовжується доти, поки всі діти не побувають у ролі шоферів. Спочатку роль світлофора виконуйте самі, а потім її можна доручити і дітям.

Потяг
Мета. Продовжувати розвивати у дітей вміння уважно слухати, правильно вимовляти звуки. Привчати діяти узгоджено і за сигналом, імітувати рухи, звуки.
Хід гри. Діти самостійно вибирають напрямок поїздки і за бажанням стають чи вагонами, чи пасажирами. Вони стають один за одним і слідом за вами повільно розпочинають рухатись, здійснюючи руками характерні рухи, примовляючи: «чух-чух-чух». Двічі об'їхавши кімнату, потяг уповільнює хід. «Ш-ш-ш», — промовляють діти, поступово знижуючи голос. Коли потяг зупинився, запропонуйте дітям оглянути вагончики, а пасажирам вийти на прогулянку. Всі бажаючі оглядають колеса, стукаючи паличкою по них — «тук-тук». Потім лунає гудок тепловоза («У-у-у»). Пасажири повертаються до вагончиків і потяг іде далі.
Бажано використати віршики, загадки про потяг.
З коробків для сірників
Я вагончики зробив.
Як з двору вантаж вивозив,
Пихкав я, аж зуби стис.
Важко бути паровозом,
Паровозом без коліс!
Поїзд наш летить до Криму
З вітерцем, з клубами диму
Поїзд наш летить до Криму.
Виглядаємо в вікно,
Наче дивимось кіно...
Кінь біжить, аж земля дрижить.

Кому що підійде
Мета. Вдосконалювати навички класифікації предметів за їх призначенням, використанням.

Обладнання. Великі картинки, на яких зображені ляльки в різних ситуаціях (біля столу, ліжка, плитки, на прогулянці, в кабінеті лікаря, на святі і т. д.); маленькі картинки чи предмети, які відпо-відають сюжетам великих (іграшки, різноманітний посуд, одяг, взуття і т. д.).

Хід гри. Діти беруть картки та картинки (хто, що), розглядають їх, діляться враженнями. Діти з великими картками стають поряд, показують їх і розповідають, де знаходиться лялька, що вона хотіла б зробити. Вихователь помічає, що ляльки засмутились: вони не знають, де взяти все необ-хідне для приготування обіду, для цікавої прогулянки і т. д. Вона просить дітей поглянути на мале-нькі картинки чи іграшки: на них є все необхідне, щоб порадувати ляльок.
Діти кілька разів повільно проходять повз тих, хто тримає великі картки і разом з ляльками вибирають маленькі картинки та предмети, які необхідні лялькам. Таким чином, вони групуються за принципом використання тих чи інших предметів. Діти, чиї маленькі картинки чи предмети не підійшли, сідають. Інші по черзі розповідають ляльці, як вона використає вибрані предмети. Потім зверніть увагу на предмети, які залишились, запропонуйте дітям подумати і розповісти, для чого необхідні ці предмети.
Варіант. Можна використовувати не картинки та предмети, а вірші про них, загадки.

Мишоловка
Мета. Розвивати у дітей вміння уважно слухати, правильно вимовляти звуки, а також швидку реакцію і спритність. Привчати діяти узгоджено за сигналом.
Обладнання. Медальйони із зображенням хитрих мишей.
Хід гри. Діти з медальйонами стають мишками — стрибають, пищать. Інші діти створюють мишоловку, взявши одне одного за руки. Доцільно розпочати гру віршиком. Потім мишенята розбігаються, починають бігати через мишоловку! Діти йдуть по колу, примовляючи:
Як ці миші надоїли,
Все погризли, есе поїли...
За сигналом «хлоп» діти присідають. Мишки, що залишилися в мишоловці, вважаються пійманими і залишаються на місці. Мишенята, які врятувались, радісно стрибають, пищать. Гра повторюється.
Варіант. Прочитайте дітям вірш про кішку і мишку. Одні діти наслідують кішок, інші — мишенят. Використайте вірші, загадки.

Відгадай за звуком
Мета. Розвивати слухову увагу дітей. Привчати діяти узгоджено.
Обладнання. Картинки чи іграшки, що зображують предмети, для яких характерне певне звучання: молоток, автомобіль, літак, дзвінок, сопілка, барабан, годинник.
Хід гри. Петрушка за ширмою маніпулює з названими іграшками. Чути характерні звуки. Не всім дітям удається впізнати предмет за звучанням, тому Петрушка пропонує свою допомогу. Ширму прибирають і всім бажаючим пропонують самостійно погратись і послухати, які звуки при цьому виникають. Потім Петрушка знову ховається за ширмою і пропонує дітям змагання. Той, хто правильно назве предмет, поміняється з ним місцями, й сам буде загадувати загадки. Крім того, пропонує дітям наслідувати почуті звуки (погудіти, як автомобіль і т. д.).
Варіант. Картинки чи іграшки знаходяться перед дітьми. Кожен може, не називаючи предмет, імітувати його звучання, інші діти відгадують.
Рекомендується загадувати загадки, читати вірші відповідно до змісту, після чого діти повинні по одному чи групками повторювати звуки.

Одягнемо ляльку на прогулянку
Мета. Навчити дітей відтворювати дії мами, няні та вихователя, які збирають дітей на прогулянку. Закріпити навички одягатися та роздягатися. Вчити дітей правильно називати одяг для різного сезону, підвести до розуміння загальних понять «одяг», «взуття».
Обладнання. Лялька, одяг для літнього, зимового, весняно-осіннього сезону, шафа та скриня для одягу, стілець. Картонні площинні ляльки та одяг з цупкого паперу (для кожної дитини), які зробили старші діти. Шафа — чотиригранна картонна коробка з прорізами для одягу (одна для чотирьох дітей).
Хід гри. Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відкривають і бачать ляльку, яка просить взяти її на прогулянку та показати майданчик. Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг із скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те, що необхідне ляльці саме в цей час. Дозвольте дітям потримати речі в руках, обмінятися ними, вияснити, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи.
Потім діти під керівництвом вихователя в певній послідовності одягають ляльку на прогулянку. Вона дякує їм, виходить разом з ними в роздягальню і спостерігає, чи правильно вдягаються самі діти. На прогулянці ляльці можна показати майданчик, запросити до гри.
Варіант. Діти повертаються з прогулянки. Кожного одягнена лялька чекає на допомогу. Діти роздягають ляльок в потрібній послідовності. Одяг вішають до шафи чи складають в скриню по черзі: пальто, головні убори, чобітки і т. д. Якщо хтось помиляється, діти підказують, що за чим складати.

Вправи на розслаблення м’язів
Вправи допомагають в ігровій формі оволодіти приймами знаття психом’язового напруження. Само розслаблення необхідне дітям з надто збудливою або надто чутливою нервовою системою, малюкам, яким властиві страх, нав’язливі стани та рухи, істеричні реакції, заїкання тощо.

Котик спить (3-4 роки)
Діти слухають вір і зображують стомленого котика: лягають на підлогу, потягуючись, і починають рівно, спокійно дихати. Вихователь підходить до них, підіймає руки (“лапки”) одного, другого, але руки падають, мов ватяні.
Захотілось котику спати,
Кулачками тре оченята.
Зачекай, мій котику, трішки,
Постелю для тебе я ліжко.
Але мій мисливець завзятий
Вже не міг на ніжках стояти.
Він повільно впав на підлогу,
Розкидавши руки і ноги.
Я його хотіла підняти,
Але став мій котик як з вати.
Уві сні непомітно він диха,
Тільки носом посапує тихо.

Живі загадки (4-5 років)
Руки вгору, з моркви ніс
Сонце вийшло – він розкис.
(Сніговик.)
Цвях на сонці вигравав
та підтанув і упав.
(Бурулька.).
Перший рядок – руки над головою, виструнчитися. Другий – опустити (кинути) розслаблені руки та присісти.

Штанга (5-6 років)
Дитина підіймає “важку штангу”. Потім кидає її, відпочиває.

Повітряна кулька (м’яч) (6-7 років)
Дівчинку або хлопчика обирають на роль м’яча. Спочатку дитина зображує здутий м’яч: ноги напівзігнуті, руки і шия розслаблені, корпус нахилений уперед. Хтось з дітей починає надувати м’яч насосом. супроводжуючи кожну порцію повітря звуком “с-с-с”. Почувши перший звук “с-с-с”, м’яч вдихає повітря і випрямляє ноги в колінах, далі випрямляє тулуб, піднімає голову, руки, надуває щоки. М’яч надутий. Потім його спускають, на звук “ш-ш-ш” з нього виходить повітря і тіло повертається в попередній стан.
Діти міняються ролями.
Вираження спокою та розслабленості
Ці вправи дають змогу через оволодіння виразними рухами розслаблювати м’язи і таким чином управляти емоційним станом дитини. Навіювання спокою краще здійснюється в групових завданнях, де всі вихованці гуртом уповільнюють рухи, переходять на шепіт і завмирають.

Сніжинки (3-4 роки)
Подув вітерець. Діти-сніжинки кружляють під жваву музику. Та ось вітерець затихає, музика уповільнюється, сніжинки ледве рухаються і нарешті лягають на землю (діти присідають, опускають руки, схиляють голову, ніби заснули). Все тихо.
Заводні іграшки (4-5 років)
Діти граються в заводною іграшкою, звертають увагу, як її рух уповільнюється, коли закінчується завод. А потім самі зображують заводне курча, зайчики, паровозик тощо (поступово уповільнюють рухи, зупиняються, завмирають).

Фея сну (5-6 років)Діти сидять на стільчиках, що стоять в колі на достатній відстані. Звучить колискова. Дівчинка з “чарівною паличкою” (фея сну) підходить до одного з малюків і торкається паличкою його плеча, той засинає (нахиляє голову і заплющує очі). Так вона обходить всіх дітей і тихенько виходить.

Зачароване місто (6-7 років)
Діти слухають казку про зачаровану принцесу. Кожний обирає собі позу, завмирає. Ведучий намагається розбудити учасників гри. І тільки тоді, коли він цілує принцесу, всі прокидаються.
Вираження веселого і радісного настрою
Ігрові вправи, в яких діти зображують сміх, радість, задоволення, допомагають створити теплу атмосферу в групі, підняти настрій, емоційно наблизити малюків один до одного. Ці ігри корисні дітям з психомоторними та емоційними труднощами. Вони виключають здорове емоційне збудження, відволікають від хворобливих фантазій та переживань. Бадьорий настрій, створений ними, має тривалу стійкість.

Мамі усміхаємось (3-4 роки)
Ведучий співає пісеньку “Мамі усміхаємось” В.Анафонникова:
Ой, лади, лади, лади,
Не боїмося води,
Чисто умиваємось –
ось так!
Мамі посміхаємось –
ось так!
Діти слухають пісню і повторюють рухи за ведучим. На слова першого рядка плескають у долоні, другого – розводять руки долонями догори, третього – гладять свої щоки, четвертого – опускають руки і посміхаються.
Несподівана радість (4-5 років)
У кімнату, де гралися малюки, зайшла мама. Вона посміхнулася і сказала: “Закінчуйте, діти, свою гру. Мені вдалось купити квитки в цирк. Вистава починається через дві години”.
Діти спочатку завмерли, а потім заходились танцювати кругом мами.
Виразні рухи: сміються, потирають руки, плещуть в долоні пританцьовують.

Канікули Боніфація (5-6 років)
Діти пригадують, як у мультфільмі лев Боніфацій веселив африканських малюків. Хтось з дітей або ведучий уявно жонглює, ходить по канату, показує фокуси. Діти весело сміються, танцюють, плещуть у долоні, стрибають, Потім всі разом можуть пограти у рухливі ігри.

Веселі друзі (6-7 років)
Діти діляться на пари. Кожна пара по черзі розігрує таку сценку. Двоє друзів, які все літо не бачилися, нарешті зустрічаються у дворі. Вони радісно гукають, підбігають один до одного, обіймаються, стрибають від радості, сміються, кружляють у танці або бігають з підскоком, тримаючись за руки.
Вираження спокою і задоволення
Ці ігри допомагають заспокоїти дітей, створити у групі теплу психологічну атмосферу, викликати почуття прихильності один до одного. Їх рекомендують проводити з агресивними, збудливими дітьми, у яких часто виникають конфлікти з однолітками.

Смачні цукерки (3-4 роки)
У одного із дітей у руках уявна коробка з цукерками. Він пригощує по черзі дітей. Малята беруть по одній цукерці, дякують господарю, потім розгортають цукерку і беруть її в рот. По виразу їхніх облич одразу видно, що частування смачне.
Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насолоди, задоволення.

Золоті краплинки (4-5 років)
Іде теплий дощ. Танцюють бульбашки в калюжах. Із-за хмаринки визирнуло сонце. Дощ став золотим.
Діти підставляють обличчя і долоні золотим краплинам теплого літнього дощу.
Під час етюду звучить музика Д.Христова “Золоті краплинки”.
Виразні рухи: голова закинута, рот напіввідкритий, очі заплющені, м’язи обличчя розслаблені, плечі опущені.

Клумба і садівник (5-6 років)
Діти обирають ролі квітів на клумбі. Всі квіти зів’яли, бо дво не було дощ. Але нарешті прийшов садівник і полив рослини. Вони підняли голівки, розгорнули пелюстки і стали надзвичайно гарними. Квіти вдячно усміхаються садівникові, милуються собою та сусідами по клумбі.
Виразні рухи: сісти навпочіпки, голову і руки опустити (квітка зів’яла); підняти голову, розпрямити тулуб, руки підняти (квітка розквітла).
Міміка: очі напівзаплющені, м’язи розслаблені задоволена посмішка.
Гру можна продовжувати, пропонуючи ситуації: сонце гріє – сонце палить, спека – подув легенький вітерець – вітер став холодним, квіти замерзли – садівник закрив їх від вітру .

Паровозик із Ромашкою (6-7 років)
Діти уявляють себе пасажирами чудового Паровозика з мультфільму. Паровозик зупиняється в дивнім лузі, де росте безліч квітів. Пасажири милуються заходом сонця, слухають спів пташок, збирають ромашки (конвалії, сунички, кульбабки, проліски, листя), нюхають букети, щасливо посміхаються.
Вираження негативних емоцій та переживань
Можливість в умовній ситуації вільно виражати певні негативні емоції, регулювати час та міру їх прояву дає змогу дітям свідомо ставитись до своїх та чужих переживань.
Виражаючи в уявних ігрових умовах перебільшений страх або гнів, дитина ніби пересичується ними, що знижує психотравмуючий вплив цих емоцій, запобігає їх закріпленню та переходу у нав’язливі стани.
Вираження суму та страждання

Зайчики (3-4 роки)
Інспекція вірша М.Познанської “Зайчики”:
В лісі сніг. У лісі звірі.
Ось зайчатка скачуть сірі.
Сірі їстоньки хотять,
Сірі з холоду тремтять.
Бідні зайчики голодні.
Ще не снідали сьогодні.
Виразні рухи: стрибають, ніби гріються, руками б’ють себе в боки, обіймають за плечі, притискають до живота.
Міміка: лоб зморщений, брови зведені, губи злегка надуті, кутки губ опущені.

Ведмедик Мишка (4-5 років)
Інсценізація вірша І.Неходи “Ведмедик Мишка”.
Ну, я це – ведмедик Мишка,
Він і плаче, і реве .
Він звихнув учора ніжку
І тепер кривенький трішки .
Та нічого – заживе!
Діти зображають ведмедика, який плаче, тримається за ніжку, шкутильгає.

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

Подоляночка
Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають „подоляночку”. Діти співають, а „подоляночка” робить все те, про що вони співають:

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона стояла,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.
Ой встань, встань, подоляночко.
Обмий личко, як ту шкляночку.
Візьмися в бочки, -
За свої скочки,
Підскочи до раю,
Бери сестру скраю.

„Подоляночка” вибирає когось з кола, і та стає на її місце.
Цурка
Усі діти діляться на 2 команди і стають у два ряди один проти одного. Кожен хлопчик у руках тримає тичку, яка називається „цурковником”. Посередині, між рядами, лежить кулька, яка називається „цуркою”. Цю кульку кожна з команд намагається перекотити на протилежний бік. Діти тривалий час ведуть боротьбу у перекочуванні цієї кульки. Команда, до котрої наблизиться кулька, вважається переможеною. У „Цурку” діти іграють переважно взимку.

Панас
Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав”язують очі, ставлять біля порога і говорять:
Панас, Панас!
Не лови нас.
На тобі коробочку груш
Та мене не воруш.
Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а „Панас”, розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає „Панасом”, і гра продовжується.

Панас - 2
Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає „Панасом”, йому зав”язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:
- Панасе, Панасе! На чому стоїш?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, та не нас.
„Панас” починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає „Панасом”

Куці-баба
У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав”язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:
- Бабо, бабо! На чим стоїш?
- На глах-лободах.
- А що ти їси?
- У мене каша на полиці.
- А мені ж даси?
- Чорта з”їси!
Тоді ударяють його рукою, і всі тікають. Якщо „Куці-баба” когось спіймає – тому зав”язують очі. А якщо ні – продовжується гра.
- А чия то, бабо, каша на полиці стоїть?
- Моя.
- А я виїм.
- А я з києм.
- А я утечу.
- А я дожену.
- А я в ополонку.
- А я за головку.
І знову ударяють і розбігаються. Якщо „Куці-баба” нікого не зловить, повертається на своє місце.
- Бабо, бабо? Чиє то поросятко по смітнику ходить?
- Моє.
- Коли ти його заколеш?
- Завтра.
- А мені ж даси?
- Чорта з”їси.
Якщо і цього разу „Куці-баба” нікого не спіймає, завершують гру.
- Ти, бабо, сліпа?
- Сліпа, синочку, сліпа.
- Що ж тобі дать?
- Дай, синочку, борошенця на галушечки.
Хтось насипає бабі жменю піску абощо.

Ластівка
Дві дівчинки беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:
- Печу, печу ластівки!
Інша питає:
- Нащо печешь? Лиха впечеш, лиха й піймаєш!...
Тоді дівчатка, котрі почали розмову, роз'єднують руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з”єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з”єднується, то їй припадає знову тікати, а другій парі – ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, що почали гру, впіймають, то ця гра, що не збіглась, ловитиме, а інша – тікатиме.

Перепілка
Діти беруться за руки і роблять коло. Посередині стоїть дівчинка – „перепілочка”. Всі співають:
А в перепілки да головка болить.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” держиться за голову.
А в перепілки да очиці болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” береться за очі.
А в перепілки підошви болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” ударяє себе по підошвах.
А в перепілки да животик болить.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” держиться за живіт.
А в перепілки да ушиці болять.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” держиться за вуха.
А в перепілки да умер мужичок
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” плаче.
А в перепілки да ожив мужичок.
Тут була, тут була перепілочка,
Тут була краснопірочка.
„Перепілка” танцює.
Ти, перепілко, не корись, не корись,
Старшому, меншому поклонись, поклонись,
Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч.
„Перепілка” кланяється комусь з кола, і той стає „перепілкою”.

Коло „Царівна”
Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у коло, вибирають „царя” й „царівну”. Царівна перебуває в колі, Царевич – за ним. Усі співають:
Ой, у городочку, царівна, царівна,
А за городочком царів син, царів син.
Приступи, царенко, близенько, близенько,
Поклонись царівні низенько, низенько.
Поклонись, царенко, ще ближче, ще ближче,
Поклонись царівні ще нижче, ще нижче.
Пророби царівні вороточка, вороточка,
Вивези царівну з городочка, з городочка.
Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду
Та й постав царівну у ряду, у ряду.
„Царевич” виконує все, про що йому проспівує, бере „царівну” за руку і ставить у ряд поруч із собою. Потім вибирають другого „Царя” й „Царівну”.

У довгої лози
Усі гравці стають один за одним, обличчям у потилицю, на відстанні сажня, голову і спину нахиляють. Гравець, котрий стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду всіх так само, як і всі гравці. За ним те саме робить другий, третій...
Позаяк при цій грі усі безперервно посуваються вперед, то щоб не зайти далеко, вони розвертаються в інший бік і продовжують грати.
Перстень
Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадчик не знав, у кого цей перстень. А для цього діти наставляють руки, і той, що роздає перстень, кладе свої руки з перстнем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це все добре бережеться, щоб відгадчик не побачив перстня.Коли вже перстень розданий, той, хто відгадує, підходить до сидячих і каже:
Гадало, гадало
По полю ходило,
Дай, Боже, вгадать
І перстеньок взять.
Він підходить до дитини, яка, на його думку, має в своїх руках перстень. Коли ж угадає, то сідає на його місце, а той стає відгадчиком.
Коли відгадчик не вгадає, все повторюється знову, аж поки він не вгадає.

Заїнько
Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний „заїнько” ховається в кущі, а всі його просять:
Заїнько, заїнько, йди до нас,
Сіренький, сіренький, йди до нас.
Ой да кося, йди до нас.
Заїнько виходить з кущів і стає в середину кола. Тоді діти співають:
Заїнько, заїнько, лягай спать,
Заїнько, сіренький, лягай спать.
Заїнько лягає спати. Тоді знову приспівують:
Заїнько, вставай,
Сіренький, вставай,
Ой да кося, вставай.
Заїнько встає. Його просять умитись, взутись, причесатись... Робить усе, що його просять. Нарешті кажуть:
Заїнько, заїнько, вдар тропачка,
Сіренький, сіренький, вдар тропачка.
Ой да кося, вдар тропачка.
Заїнько танцює і вибирає іншого на роль, а сам встає в коло.

Латки
Діти збираються грати в лакти, хтось говорить:
- Давайте грати в латки.
Відразу ж б”є сусіда по плечу і тікає, примовляючи:
Латка-битка,
Шовкова нитка,
На мені не була,
На тобі ізгнила!
„Полатаний” переслідує втікача, але не промине „полатати” й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: „Латка”.
„Полатаний” намагається передати латку третьому....

Регіт
Всі стають у ряд по два, а спереду один – „регіт”. „Регіт” каже:
Горю, горю, палаю,
Кого люблю, спіймаю!
Раз, два, три!
Остання пара – лети!
Остання пара біжить, „регіт” ловить. Кого вловив, з тим стає в пару, а той, хто лишився, буде „реготом”. Якщо „регіт” нікого не вловив, ця пара, що тікала, стає попереду, а „регіт” лишається „реготом”, аж поки когось не вловить.
Чий батько дужчий
Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, упершись ступнями ніг, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне – той дужчий.

Мовчанка
Коли діти дуже розкричаться, хтось нагадає про цю гру і скоромовкою проговорить:
Їду до дому
На зелену солому.
На тій соломі
Сидить жаба.
Хто писне,
Той жабу хлисне,
Мені можна говорити
Сто раз,
А іншому – ані раз.
Всі замовкають. Ведучий намагається кого-небудь викликати на розмову. Хто перший заговорить, той програв.

Гречка
Усі діти стають попарно, беруться рука за руку, і кожен одну ногу тримає вільною рукою. Залишаючись на одній нозі, починають скакати в один бік, приспівуючи:
Ой, гук, гречки,
Чорні овечки,
А я гречки намелю,
Гречаників напечу.

Музично – дидактичні ігри

Молодший дошкільний вік
Гра «Чарівна торбинка»

Мета : виявити вміння дітей порівнювати музичні звуки за висотою і тембром звучання та зіставляти їх зі звуками навколишнього середовища .
Обладнання : невелика кольорова торбина , музичні інструменти ( барабан , бубон , металофон , дзвіночок , брязкальце ) .
Методика проведення гри . Музичний керівник із чарівної торбинки дістає будь – який інструмент , грає на ньому й запитує дитину : « Що нагадує цей музичний звук ?»
Наприклад :
Барабан - Грім чи спів пташок ?
Бубон - Шурхіт листя чи грім ? Металофон - Дощик чи вітер ?

ГРА «МУЗИЧНА КВІТОЧКА»

Дидактична спрямованість — набуття (закріп¬лення) дітьми уявлень про висоту звука.
Розвивальні та виховні цілі—активізувати увагу, спостережливість, розширювати музичну, слухову пам'ять, виховувати слухацьку культуру, формува¬ти ініціативність; уміння розрізняти різнохарактерні твори мистецтва, зокрема добирати музичний су¬провід із низьких та високих звуків для творів об¬разотворчого мистецтва та літератури.
Ігровий реквізит: плакати із зображеннями ма¬ленької та великої ромашок, фоторепродукції квіт¬кової галявини, картки у формі дощових краплин.
Хід гри: педагог розміщує на планшеті зобра¬ження маленької ромашки і розповідає казочку.

Вихователь. На зеленій галявині жила собі ма¬ленька ромашка.
«Ромашка» Марія Познанська
На стрункій високій ніжці
Біля річки, на лужку,
У косинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Посміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала — "Ні!"
Ромашка була маленькою, тому заховалася між травичкою й не бачила нічого навкруги, а тільки чула.
Педагог голосом або за допомогою аудіозапису про¬понує дітям послухати різні звуки (гуркіт машин, потяга, спів пташок, мукання корів, нявчання котів тощо), а діти мають розповісти ромашці, кого вони "впізнали".
Вихователь. Наша Ромашка так мріє підрости, щоб побачити все це самій, сказати "привіт" де¬ревам, хмаринкам, пташкам... А що ж потрібно, щоб мрія квіточки здійснилася? Справді, водичка, дощик.
Педагог підводить дітей до думки: дощик має бути маленьким, дрібненьким, щоб не знищити квіточку, й створює асоціації (високі ноти — теплий, дзвінкий дощик, а низькі — гроза з важкими краплями) із паралельною грою на фортепіано.
Умови гри: дітям роздають картки у формі крап¬лин дощу. Педагог пропонує уважно слухати музику й, коли буде дзвінкий дощик (високі ноти), — при¬чепити краплинку над маленькою квіточкою, а коли буде гроза — утворити за допомогою рук "дах" над головою. У кінці гри педагог прикріплює на місці маленької ромашки зображення великої квітки.

Виросла на лузі
Ромашка маленька,
Очі — золотенькі,
А вії — біленькі!
Педагог пропонує дітям твори обра¬зотворчого мистецтва та літератури, а діти обирають супровід з низьких та високих звуків (педагог "озвучує" пропозиції вихованців грою на фортепіано або аудіозаписом).

Таким чином, дітей підводять до висновку, що лише в поєднанні звуків широкого діапазону можна відтвори¬ти характер пропонованих мистецьких творів.

Гра на вимову

Чу-чу-чуки-чу (обома руками плескають по колінах)
Калачів напечу.( місять тісто)
Чи-чи-чики-чи (обома руками плескають по колінах)
Калачі у печі.(рух, ніби саджають калач
у піч: (долоні від грудей вперед)
Че-че-чеки-че (обома руками плескають по колінах)
Ой у пальчики пече. (витягують із печі, до грудей,
махають руками, ніби обпеклися)
Ча-ча-чаки-ча (обома руками плескають по колінах)
Хто тут хоче калача?(ніби тримають хліб на долонях)



Автор: Яна Яковенко

«Слухай, запам'ятай і повтори»

Музично – ритмічна гра

Мета : розвивати у дітей здібність уважно вслуховуватись і запам'ятовувати найпростіші ритмічні малюнки; формувати первісні уявлення про тембри різних ударних інструментів; готувати до більш складного виду музичної діяльності – колективного музикування.
У грі використовуються найпростіші ударні музичні інструменти : ложки, трикутники, дитячі барабан та бубон, дзвіночки тощо.

Хід гри

У грі беруть участь всі діти. Перед початком гри дітей можна поділити на три – чотири підгрупи, кожна з яких виконуватиме невеличкі ритмічні вправи на певних ударних музичних інструментах (наприклад, група ложкарів, група барабанщиків, група, що грає на дзвіночках тощо).
Перед початком гри музкерівник має поставити перед дітьми основну умову – уважно прослухати ритмічний малюнок вправи, запам'ятати його і правильно повторити. Музкерівник проплескує в долоні одну з обраних ним заздалегіть ритмічних вправ і пропонує дітям повторити, добиваючись від них чіткого і ритмічного її виконання.
Переконавшись у тому, що діти запам'ятали і правильно повторили вправу, музкерівник пропонує кожній музичний групі виконати її на своїх музичних інструментах.
Наступний етап гри полягає в тому, що музкерівник, зайнявши місце за спиною дітей, виконує вправу на ударному інструменті однієї з груп. Група дітей, на музичному інструменті якої грав музкерівник, має назвати інструмент і повторити цю вправу за музкерівником.
На початку гри рекомендується використовувати найпростіші вправи. Поступово ускладнюючи завдання, музкерівник може запропонувати для гри вправи, в основі яких лежить ритмічний малюнок знайомих дітям музичних творів.
Наступний етап – гра з музичним супроводом.Виконавши на музичному інструменті мелодію добре відомої дітям пісні, музкерівник пропонує дітям повторити ритмічний малюнок пісні на найпростіших музичних інструментах, а потім проспівати її під власний акомпанемент. Переконавшись у тому, що діти впорались із завданням, музкерівник може виконати музичний супровід пісні разом з усіма.
У ході гри діти можуть обмінюватися музичними інструментами чи обирати їх за власним бажанням. Важливо, щоб у грі брали участь усі діти. Для цього кількість музичних інструментів має відповідати кількості учасників гри.
Гру можна проводити кілька разів упродовж навчального року. Творча фантазія музкерівника і дітей допоможе зробити гру з кожним разом більш цікавішою і захоплюючою.

Гра « Чарівна хустка »