Конкурс- розвага "Чарівна україночка"

Мета:

• Сприяти відродженню давніх традицій та обрядів, національної культури України.
• Виховувати любов до української народної пісні, як однієї із складових менталітету українців.
• Вчити дітей слухати і співати українські народні пісні.
• Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишили українські поети.
• Закріпити елементи українських таночків.
• Зацікавити дітей різноманіттям приготування вареників в українській національній кухні.
• Ознайомити дітей з українським традиційним вбранням та зачіскою, домагатися естетизації з елементами сучасності зовнішнього вигляду дівчаток.
• Розвивати творчі здібності дітей, виховувати повагу, доброзичливість та дружні почуття один до одного.
• Сприяти вихованню гордості та любові за свій українській рід.

Репертуар:

1. "Весняний настрій" муз. Н. Кузнєцова
2. "Несе Галя воду" укр. нар. пісня.
3. "Із сиром пироги" укр. нар. пісня.
4. "Підманула – підвела" укр. нар. пісня.
5. "Україно моя" сл. і муз. Н. Рубальської.
6. "Три матері" сл. Л. Полтави, муз. Л. Херувимської.
7. Вірші О. Пчілки та П. Воронька.

Ведуча: У всіх дітей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без батьківщини.

Наш рідний край великий і гарний. Великий, бо простягається від величних Карпат аж до річки Дон, і від боліт Полісся аж до берегів Чорного моря. Гарний, бо має і високі гори, вкриті зеленими лісами, і бистрі річки, і широкі урожайні поля, і квітучі луки, і все, чого душа забажає. Гарний наш рідний край ще й тому, що в ньому живуть прекрасні люди, які славляться своїми піснями, танцями, звичаями. Молоде покоління несе велику відповідальність перед своїми пращурами за безсмертність української пісні, слова, танцю, звичаїв. Тому сьогодні ми проводимо свято – конкурс "Чарівна україночка" і станемо свідками того, як наші дівчатка возвеличують українське слово піснями та віршами. Тож зустрічайте наших чарівних україночок – учасниць конкурсу.

Линь же, музико, в небо гучніше.
В добрий путь лунай, в добрий час.
Вище голову! Йдіть веселіше!
Ми всі так чекаємо вас!

(Під музику та оплески до залу заходять дівчатка – учасниці в українському вбранні та сідають на свої місця.)

Ведуча: Учасниця № 1: Цибульник Ганна - вихованка старшої групи № 1
Учасниця № 2: Каша Віолетта – вихованка старшої групи № 2
Учасниця № 3: Горбач Яна – вихованка групи №3
Учасниця № 4: Парпалес Альона – вихованка логопедичної групи № 4
Учасниця № 5: Півник Женя – вихованка логопедичної групи № 3

А так, як у нас сьогодні свято-конкурс, то оцінювати кожні етапи конкурсу буде журі, яке складається з музичних керівників ДНЗ.

1 конкурс: "Краса в імені твоїм, а ти в його красі"

Ведуча: Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. І народиться дитина – до неї це слово приходить першим. Воно має бути дзвінким і красивим. Це ім’я твоє. Пригадайте народне прислів’я: „Ім’я красить людину, а людина – ім’я”. Послухаємо наших україночок.
(Дівчатка по черзі розповідають про себе).

Учасниця № 1: Спочатку вам представлюсь я.
Ганнуся – ось моє ім’я.
З радістю усім кажу,
Що в дитсадочок я ходжу.
Люблю музику й пісні,
Люблю танцювати,
Моя мрія у житті – артисткою стати.
Якщо трапиться таке: мрія не здійсниться,
В садочок рідний я прийду
І тут буду трудиться.

(Ведуча пропонує журі оцінити першу учасницю).

Учасниця № 2: Представитись настала черга і моя,
Віолетта – ось моє ім’я.
Весела дівчинка та спритна
І по секрету вам скажу,
Що на місці на одному
Я і хвилинки не сиджу,
А співати й танцювати
Я ще з малечку люблю!

(Журі оцінює другу учасницю).

Учасниця № 3: А я - Януся,
Донечка слухняна у матусі.
Дома часу я не гаю,
Мамочці допомагаю,
Що вже вмію, те й роблю,
Бо матусю так люблю,
Що ц словами не сказати,
Обіцяла їй сьогодні я гарненько виступати!

(Журі оцінює третю учасницю).

Учасниця № 4: Я україночка мала,
Альонкою зовуся,
Я у Мар’їнці живу
І дуже цим горжуся.
Я красива і струнка,
Гарні очі маю,
Я моторна і швидка,
Як бджілка літаю!

(Журі ставить свої оцінки).

Учасниця № 5: А Женя – це моє ім’я,
І хочу всім сказати я,
Що я справжня українка
І гарненька, як перлинка.
Друзів маю я багато,
І дівчаток, і хлоп’яток,
Весело проводим час
І радіє кожен з нас.

(Журі оцінює п’яту учасницю)

Ведуча: Наші учасниці вже представилися, але подивіться як вони сьогодні одягнуті, так і хочеться сказати про їх вбрання...
Мама вишивала донечці сорочку
Квіти гарні викладала, наче у віночок.
В нитці сонце золоте, пелюстки червоні,
Ласка мамина цвіте в одязі для доні.
Зараз наші дівчатка-україночки представлять своє вбрання з давніми традиціями, але з сучасним баченням.

2 конкурс: "У нашої Оксаночки таке гарненьке вбраннячко"

(Дівчатка під музику по черзі демонструють свій одяг. Ведуча пропонує журі оцінити вбрання дівчаток).

Ведуча: Рідна мова – найважливіший, найбагатший, найміцніший зв’язок, що з’єднує минулі і прийдешні покоління в одне велике історичне ціле. Рідною українською мовою написано багато українських віршів. Послухаємо їх у виконанні конкурсанток.

3 конкурс: "Рідна мова, рідне слово"

Учасниця № 1: Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина,
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить –
Дніпро до моря лине.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна!

Учасниця № 2: Знаю, бо казала мені моя ненька,
Що я українка правдива, маленька.
Знаю, Україна серцю моєму мила,
Я по – українські молитися вчила.
А моя опора – то Божая Мати,
Мати Україна, повна благодаті.
Цю мою молитву прийми, Отче Боже,
Нехай Україні вона допоможе!

Учасниця № 3: Журавлики линуть: курли та курли.
Ми з краю свого в чужину попливли.
І та за морями, в далекім краю,
Згадаєм не раз про Вітчизну свою,
Де вивели діток, де гнізда звели,
Журавлики линуть: курли та курли!
Усе тут знайоме і рідне усе,
А вітер холодний у далеч несе.
Їм люди гукають: „Здорові були!”
Журавлики ніжно: „Курли та курли!”

Учасниця № 4: Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка,
Не зривай ромашку, не топчи травичку.
В зелені діброва, в китицях калина,
Глянь, яка чудова наша Україна.
Журавлі над лугом линуть рівним клином...
Будь природі другом, будь природі сином!

Учасниця № 5: Україна – це ліс та долини,
Це широкі квітучі поля,
Це маленька щаслива дитина
І найкраща матуся моя!
Україна – це пісенька щира,
Це струмок, що біжить до Дніпра,
Це містечко моє найрідніше.
Я бажаю йому лиш добра!

(Журі оцінює після кожного виступу учасниць).

Ведуча: Коли пісні мого краю
Пливуть у рідних небесах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах...

Народжувалась українська пісня в серцях народу під час праці й відпочинку, у хвилини радощів і смутку. Тому і називають її народною, тобто вічною і завжди сучасною. Вона допомогла людям жити, вселяла віру в краще майбутнє. Пісня – справжній скарб українського народу. Живе пісня – живе Україна. А як співають та ще й при цьому танцюють наші дівчатка ми з вами побачимо у нашому наступному конкурсі. А допомагати у цьому конкурсі нашим україночкам будуть веселі хлоп’ята – справжні козачата!

4 конкурс "Світ твоїх захоплень"

Дівчата та хлопці виконують українську народну пісню-танок "Підманула – підвела".

Після виконання дівчата та хлопці залишаються стояти півколом, а Ведуча пропонує оцінити журі по – черзі кожну пару.

Хлопчики садять дівчат на свої міста, а самі повертаються обличчям до журі.
Хлопці (кажуть разом): Любив козак дівчину і з сиром пироги!
Під музику хлопці беруть горщики з варениками і дають їх дівчаткам, і виходять із зали.

Ведуча: Найулюбленіша українська страва – вареники. Кожну дівчинку матуся змалку вчила ліпити їх. От і сьогодні наші господині приготували разом зі своїми матусями українські вареники з різними традиційними начинками!

5 конкурс „Любив козак дівчину і з сиром пироги!”

Дівчата подають у горщиках вареники, приготовлені вдома, примовляючи.

Учасниця № 1: Їжте вареники бульб’яні, щоб ваші щічки були рум’яні!
(ставить горщик на стіл журі та сідає на місце).

Учасниця № 2: Їжте вареники з капусти, щоб животи у вас були тлусті!
(ставить горщик на стіл журі і сідає на місце).

Учасниця № 3: Їжте вареники з грибами, щоб були ви багаті кумами!
(ставить горщик на стіл журі і сідає на місце).

Учасниця № 4: Їжте вареники з м’ясом та запивайте їх квасом!
(ставить горщик на стіл журі та сідає на місце).

Учасниця № 5: Їжте вареники з сиром – з добром вас і миром!
(ставить горщик на стіл журі та сідає на місце).

Ведуча: А поки журі спробує все різноманіття нашого смачного конкурсу і виставить загальні оцінки кожній учасниці, у нас музична пауза – танок – подарунок для учасниць і всіх присутніх!

Музична пауза "Танок циганочок"

Ведуча: Прошу журі показати нам оцінки за останній конкурс українських вареників.

Оцінки журі.

Ведуча: А зараз я надаю слово журі для підведення підсумків нашого свята – конкурсу.

Слово журі, нагородження учасниць.

Ведуча: Зберігати і примножувати надбання української культури – завдання кожного українця. Якщо ти займаєшся різьбою чи вишиванням, співаєш чи танцюєш, переймаєш від народних умільців секрети їхнього таланту, а зі слів бабусі чи дідуся запам’ятовуєш колискові пісні, загадки, прислів’я чи приказки, тим ти робиш свій внесок у збереження і розвиток української культури. Бережімо свою мову, пісню, державу!

Дівчатка-учасниці виконують пісню „Україно моя”.

Ведуча: Ми не тому, добрі люди, конкурс наш кінчаємо,
Учасниця №1: Щастя й долі тут присутнім всім щиро бажаємо,
Учасниця №2: Живіть в мирі, живіть в щасті, добрі, гарні люди,
Учасниця №3: Нехай Божа ласка з неба завжди з вами буде!
Учасниця №4: Зичим вам добра, здоров’я, великого щастя?
Учасниця №5: Каравай наш – дар від серця, ви прийміть, будь ласка!

Хлопчики заносять каравай на рушнику, дарують гостям і разом з дівчатками під музику виходять із зала.

Українські вечорниці

"Українські вечорниці" родинне свято для дітей середньої, старшої групи.Музична ігрова розвага за участю батьків. Середня група.

Мета:

• Формувати у дітей уяву про усну народну творчість, її жанри
• Розвивати почуття гумору та вміння використовувати раніше отримані знання та навички
• Виховувати інтерес до народної творчості, любов до рідного краю
• Поглибити знання дітей про звичаї, народні ігри, загадки, скоромовки
• Розвивати творчі здібності дітей – уміння виразно вірші, співати, танцювати
• Виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, почуття прекрасного

Ведуча:
Розвивайся, звеселяйся, моя рідно мово.
У барвінки зодягайся, моє щире слово!
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі та веселі!

Хлопчики:
Дітвора ми українська, хлопці та дівчата.
Хоч на зріст , ми ще маленькі та душа завзята!

Дівчатка:
Бо козацького ми роду, славних предків діти.
В дитсадку ми всі вчимося рідний край любити.

Хлопчики:
Ми малі, та всі ми друзі.
Ми одна родина.
А найбільша наша мати – рідна Україна.

Дівчатка:
Хоч мала я, невеличка, зате добре знаю,
Що край рідний – Україна, і її кохаю.

Діти:
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Ведуча:
Гей на наших вечорницях хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!

(На сцену виходить Господиня)

Ведуча:
На околиці села, як то мовить билина,
Жила – була господиня, гарна тітонька Килина.
Біля хати, у саду діти гомоніли,
Розважалися малі, а тітонька раділа.
Вчила діток вишивати, і пісень співати.
Скоромовки говорити, гарно танцювати.
А ще тітка полюбляє – гостей зустрічати,
Пирогами та млинами радо пригощати!
То ж ходімо, малятоньки, та до тітки в хатоньку.
Будем грати, танцювати, гарні пісенькі співати!

Дівчатка:

1. Добрий вечір, вашій хаті, уклін господині.
Чи веселі вечорниці, в в нас на Україні?

2. Чули, тітка Килина – на вечорниці всіх склика!

3. Добрий вечір, тіточко, наша любо квіточко!

Тітка Килина:
Добрий вечір, дівоньки, мої ясні зіроньки!

Дівчатка:
Ти за нами сумувала?
Дівчаточок виглядала?

Тітка Килина:
Звісно, любі, я чекала, вам смачненьке готувала:
І варенички, й узвар, і чарівних трав відвар.
Тож проходьте в мою хату, превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці, хай лунають вечорниці!

Дівчатка:
Стрічайте з калачами, з великими, смачними.
Бо ми прийшли з піснями, піснями голосними.

Тітка Килина:
А де ж наші хлопці? (чути стукіт, лунає музика, йдуть хлопці)

Хлопці:
Добрий вечір!

Тітка Килина:
І вам, хлопці, вечір добрий!

Хлопці:

1. Йшли ми вулицею, чуєм – дівчата співають, та й вирішили зайти.

2. Ой дівчата-чарівниці, просіть, нас на вечорниці.

(Тихо лунає українська пісня. Діалог хлопчика і дівчинки).

Хлопець:
В тебе очі, як чорниці,
Чи прийти на вечорниці?

Дівчинка:
Не приходь, бо каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопець:
В тебе очі, як порічки.
Чи не підем ми до річки?

Дівчинка:
Ні не підем, каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопець:
В тебе очі – зорі неба,
чи прислать сватів до тебе?..

Дівчинка:
Насмішив! Ти ще маленький!
Йди додому, йди до неньки!

3 дівчинка:
А що дівчата, без нас не сумували, признавайтесь ?

1 дівчинка:
Ніхто і не збирався сумувати!

2 дівчинка:
От без музик троїстих, нам сумно, бо танцювати хочеться.
Тільки де ж музик нам узяти?...

Тітка Килина:
Не сумуйте, дівчата, зараз будуть вам музики!
(Запрошуємо батьків взяти музичні, шумові інструменти, та підіграти)
Гей, на наших вечорницях, хто сумний – розвеселиться.
Гей, музики, дужче грайте, нашу молодь звеселяйте!

Дівчинка:
А заграйте-но, музики, в мене гарні черевики,
Починайте скоріш грати, бо хочеться танцювати.

(Український народний танець «Ой лопнув обруч»). (Оркестр батьків – Танок дітей)

1 дівчинка:
Я притупну каблучками, в боки розведу руками,
Сплесну, вихром закружляю – черевики нові маю!

2 дівчинка:
А черевички не простенькі,
в них підківки золотенькі,
та й риплять, ступлю лиш крок,
так і просяться в танок.

3 дівчинка:
А ми взуєм черевички, підмалюєм личка.
І вам пісню заспіваєм, про ці черевички!

Пісня "Черевички" (всі діти, співаючи, танцюють)
Гоп, гоп, чики, чики, купив тато черевики.
Я піду у них на свято, танцюватиму завзято!

Тітка Килина:
Співали ви дзвінко, танцювали гарно, а тепер час перевірити, чи гострі ваші язички? Спробуйте швидко-швидко промовити скоромовки:

"Бабин біб розцвів у дощ – буде бабі біб у борщ."

"Бобер на березі з бобренятами бублики пік."

"Боронила борона по боронованому полю."

"Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі."

"Був бик тупогуб, тупогубенький бичок. У білі бика губа тупа."

"Був господар, був господар, та й розгосподарився."

"У чотирьох черепашок четверо черепашенят."

"Не турбуйте курку – клює курка крупку."

Молодці, малята, насмішили тітоньку Килину. Ну а зараз, ми ваших батьків послухаємо!

"Мила милитись не вмiла.
Мама мило з рук не змила.
Мама милила умiло,
Мама з Мили мило змила."

"Бабрились в бруднiй баюрi
Два бобри брунатно-бурi:
– Правда, брате бобре, добре?
– Дуже добре, брате бобре!"

"Забажала жабка в жбанку
На базар везти сметанку.
Їжакам, і жукам у банки
Наливає жабка сметанки.
А коли розпродасть цілий жбанчик –
На зелений заробить жупанчик."

ЗАНЯТТЯ

" ДЕРЖАВНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ"

Освітні завдання:розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття; дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

Матеріал:легенди, вірші, приказки, прислів’я про державні та національні символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України; матеріали для СХД.

Хід заняття

Здраствуй, рідна Батьківщина,

Сонце й небо,

Море й річка,

Скелі й гори,

Ліси й моря,

Поле й рілля,

Луг і долина.

Добрий ранок, моя Україна,

Я посміхаюсь тобі!

На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна? — Наша славна Україна!

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна, ось в цю скриню.

Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.

А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (калина)

- Так, це калина.

І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина.

Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, палають, як жар. На що схожа?

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною?

Калинка– це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною.

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини – нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості. З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали.«Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято,

В Карпатах, за Доном,

Наш народ давно

Вигадав диво – рушник.

Народна гра «Голочка і ниточка».

Сюди-туди голка,

Сюди-туди нитка.

Як рушник повішу,

Хата буде – квітка.

Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий».

Віночок

В. Паронова

Ой віночку, мій віночку,
В нього я вплету, що схочу:
Ружі, маки і барвінок,
І стебельця материнок.
Ще вплету казки чудові,
Пишні грона калинові
І пісні про Україну.
Я віночок свій надіну
На голівоньку русяву –
Хай красується на славу.

Всього в українському ві­ночку 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.
Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках.

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають:хто вміє віночок вити – той вміє життя любити. Який вінок – такий голосок.

Народна гра «Віночок».

Візьмемося за руки,

Підемо на луки.

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу у віночку – посередині – в’яжутьсвітло-коричневу стрічку– символ землі-годувальниці. Пообіч неї –жовті стрічки– символ сонця; за ними-світло-зелені– символ краси й молодості. Потімголубі, сині— символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовто-гарячу– символ хліба,фіолетову- символ мудрості людини,малинову– символ душевності, щирості,рожеву– символ достатку.

У віночок вплітали чорнобрив­ці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Ділимось на дві підгрупи:

Дидактична гра «Склади віночок»(діти викладають віночок з квітів)

Прив’язують стрічки до віночка.

Гарний віночок – краса дівчини;

Віночок на голові для здоров’я;

У віночку калина – гарна дівчина;

Який віночок – такий голосочок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки –«ДержавнісимволиУкраїни». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’яТризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’яПрапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імяГімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

Слухання Гімну.

На останній зупинці давайте пригадаємо, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

Чи сподобалася вам подорожувати?

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками.

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи

Підсумок:- Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне місто , будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати державні та національні символи своєї країни.

Тематичне заняття до дня Т. Г. Шевченка

«Вшановуєм тебе, Тарасе!»

Мета: Розширити знання дітей про творчість Т.Г.Шевченко.Вчити виразно, з правильною інтонацією читати вірші Шевченка і про Шевченка. Співати пісні, виховуючи у дітей через образне слово і музику почуття любові до України, рідної мови, свого народу.

Вихователь:Любі діти, милі діти,

Ви скажіть мені навіщо

Рушниками зал убраний,

Ніби в Великоднє свято?

День який у нас сьогодні,

Що гостей у нас багато?

Дитина:Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.Діти!

Щороку на початку березня вся Україна вшановує свого видатного поета Т. Г. Шевченка, якого називають великим поетом України. А ви знаєте, ким він був?

Діти: Т. Г. Шевченко писав вірші про красу української природи, про життя людей в Україні.

Вихователь:Так, справді. І називають його Великим поетом тому, що він написав багато віршів і вони зібрані у велику збірку віршів – «Кобзар». Тому ще Шевченка називають Великим Кобзарем або співцем українського народу!

Діти:Кобзарем його ми звемо,Так від роду і до роду Кожний вірш свій і поемуВін присвячував народу.Тарасе, наш Кобзарю , всюди Приходиш нині ти, як свій.Тебе вітають щиро людиНа всій Україні моїй.Отже, сьогодні у нас день вшанування Т. Г. Шевченка – Великого сина України.Давайте пригадаємо, де і коли народився Т. Г. Шевченко.

Діти:У старій хатині,В кріпака сім`ї,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Він не вчився в школі

–Він ягняток пас!Давним-давно,

9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині, в сім`ї кріпака Григорія Івановича Шевченка народився хлопчик, назвали його Тарасом.У сім`ї шевченків було 9 чоловік. Батьки тяжко працювали на панщині, а старші діти доглядали домашнє господарство і дбали про менших братиків і сестричок. Тараса няньчила старша сестра Ярина. Її найбільше любив малий Тарас і дружив з нею. А згодом присвятив їй вірш і писав про її життя.

Дитина:… Дивлюсь, у темному садочку

,Під вишнею у холодочку,

Моя єдиная сестра…

Так з-за широкого Дніпра

Неначе в раї спочиває,

Мене небога виглядає…

Дитинство Тараса Шевченка було нелегким, але водночас і щасливим. Тарас любив слухати казки та розповіді свого діда Івана про минуле українських козаків, про те, як воювали козаки за Україну.Збиралася, бувало, ввечері вся сім`я Шевченків під старою вишнею після вечері, до них приходили сусіди і слухали розповіді діда Івана. А ще малий Тарас любив співати народні пісні.Але не довгим було безтурботне дитинство Тараса. Вже в 11 років він став круглим сиротою. «Сирота» - це людина, в якої померли батьки. Тож Тарас залишився без батьків, і жити стало вкрай важко. І Тарас пішов мандрувати та шукати людей, які б навчили його науці.Він став працювати у школі при церкві. Він допомагав дякові, носив воду, мив підлогу у класі. За те дяк дозволяв бути йому присутнім на уроках.Так Шевченко навчився читати, писати, а ще малювати.Ось так Шевченко ще малим ховався у бур`яни і писав вірші у маленьку книжечку, а потім розмальовував її нехитрим візерунком.Велика любов до свого народу, до рідної землі, до краси навколишньої природи викликала в Шевченка потяг і до малювання.Пройшло не мало, не багато часу, і нарешті Т. Г. Шевченко зміг вступити до Академії мистецтв, де вчився малювати.Отже, Шевченко не тільки поет, а й ще відомий художник. Його відомі картини: «Катерина», «Автопортрет», … Зараз я відкрию вам загадково просту красу його картин. В картинах він змальовував бідних людей, їх життя.Давайте і ми з вами на мить відчуємо себе художниками й пограємо у гру «Якого кольору вірш?»

(Вихователь декламує рядки з віршів, а діти асоціюють їх із певними кольорами: зелений, блакитний, червоний, фіолетовий.)

1. Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по ДунаюОдин за водою.

2.Тече вода із-під гаю

Та по – під горою,

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

3. Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина - дитина.

5. Сонце заходить

Гори чорніють,

Пташечка тихне,

Поле німіє,

Радіють люди,

Що відпочинуть...

Так склалося, що жив і навчався Шевченко не в Україні, а в Росії, але він всім серцем любив свою Батьківщину та її мальовничу природу, побут простих людей.Про що писав вірші Шевченко?

Діти:Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Світає , край неба палає

,Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Так, дійсно, він написав багато віршів. Його слово полюбив простий народ і назвав своїм Кобзарем.Ось перед вами святиня нашого народу – книжка «Кобзар». Ця збірка Шевченкових поезій відома й люба кожному українцеві.

Дитина:Мудра, світла книга –То «Кобзар» Шевченка,

На столі, як свято, білий коровай,

І пішло повір`я з прадідського часу:

Як «Кобзар» у хаті – буде щастя, знай!

Вихователь:Вірші Тараса Шевченка мають незвичайну чудодійну силу. Вони добре запам`ятовуються й ніби торкаються струн людської душі. Народ легко добирає мелодії до Шевченківських поезій – так народилися чудові пісні, які звучать по всій Україні й виконуються в різних концертних залах світу.І ми давайте заспіваємо такі чудові і мелодійні пісні на слова Т. Г. Шевченка

.Діти співають.Запис «Тече вода з-під явора», «Зацвіла в долині».

Так, ці пісні такі душевні і прості, що давно вже стали піснями народними. А це найбільше вшанування для людини, для поета, коли твої вірші добре знають і люблять.А як ще народ вшановує пам`ять Т. Г. Шевченка? Його іменем названі вулиці, площі. І ще майже в кожному місті України є пам`ятник Шевченку. В нашому місті пам`ятник Т. Г. Шевченку знаходиться в парку.В день народження Кобзаря, 9 березня, люди вшановують пам`ять поета, приносять квіти, запалюють свічки. Ми теж пам`ятаємо Великого поета: вчимо його вірші та малюємо малюнки до його творчості. Тож і ми запалимо свічку пам`яті, вшановуючи Великого Тараса!

Діти:Хай горить пам`яті свіча –Вшановуєм Тараса!

Ми дорослі й малюки Вшановуєм Тараса!

Пам`ятає кожен хай Про «Заповіт» Шевченка

Та його вічнії слова:« Чужого навчайтесь,

Й свого не цурайтесь!»

.Вихователь:Діти, ви маленькі українці, маленькі громадяни нашої України, любіть завжди свою Батьківщину – Україну, її красиву українську мову так, як любив її Т. Г. Шевченко!

Запис «Заповіт»

"Мій перший віночок"

Освітні завдання: дати дітям поняття про український національний одяг. Поглибити знання дітей про український віночок , символічне значення квітів у вінку. Вчити викладати і наклеювати окремі елементи предмета, що складається з кількох частин. Продовжувати розвивати у дітей образне сприймання, відчуття кольору та діалогічне мовлення. Виховувати емоційно-естетичні почуття, акуратність у роботі.

Матеріал: ляльки Оксанка та Іванко в українському національному одязі, художній матеріал. заготовки квітів для віночків, приладдя для аплікації.

Хід проведення.

(Стук у двері. Заходять ляльки в українських костюмах.)

Вихователь: Діти, до нас завітали гості. Подивіться, хто до нас прийшов: незнайомі нам дівчинка і хлопчик.

Спитайте, як їх звати. (Діти запитують, ляльки відповідають.)

- Мене звати Оксанка.

- Мене звати Іванко. Ми хочемо з вами познайомитися і подружитися.

(Діти запрошують гостей сісти.)

- Діти, подивіться, в який гарний одяг одягнені Оксанка та Іванко. Це – українські костюми. Подивіться і скажіть: що одягла Оксанка, ідучи до нас в гості? (Відповіді дітей: вишиту сорочку, спідничку, плахту, фартушок. На шиї у неї намисто, а на голові – віночок.)

- А в що взута Оксанка? (В червоні чобітки).

- Молодці, діти! Ви добре розказали про Оксанчин костюм. Наші дівчатка теж вдягалися в такі костюми, коли в нас було свято.

- От ми з Оксанкою і познайомилися. А хто розкаже про костюм Іванка? Я вам допоможу. У що ж одягнений Іванко?

(Відповіді дітей: у вишивану сорочку, у червоні штани та червоні чоботи.)

- Так, правильно. Ці штани називаються шароварами, а підперезаний Іванко поясом. От і з Іванком ми познайомилися. Діти, я бачу, що гості щось нам принесли. Давайте спитаємо в них, що вони нам принесли.

(Діти звертаються до ляльок із запитаннями.)

Оксанка: (Вих.) – У моєму костюмі мені найбільше подобається віночок, бо ж цей віночок оберігає дівчаток від усього злого і дає здоров’я, доброту і ніжність. Нам з Іванком хочеться, щоб ви “сплели” віночки для ляльок.

- Вихователь: Діти, чи погоджуєтеся ви виконати таку роботу?

(Діти відповідають.)

- Тоді давайте розглянемо Оксанчин віночок.

З яких квітів сплетений цей віночок? Чи знайомі вам ці квіти? Назвіть їх.

(Діти розглядають віночок, називають квіти: ромашки, незабудки, чорнобривці, барвінок.)

- Так, правильно, ми вже не раз говорили про ці квіти і милувалися їх красою. А чи згадаєте ви, що означають ці квіти, що вони несуть людям?

Ромашка лікує від різних хвороб і несе доброту. Барвінок – символ життя.

Незабудка розвиває зір. Чорнобривці вплітають у віночок, щоб голова не боліла і щоб дівчина була чорнобривою.

Вих: Молодці, діти. Бачиш, Оксанко, як гарно наші діти розповідають про ці чарівні квіти, з яких сплетено твій віночок? Скажіть, діти: як потрібно ставитися до квітів, до всього живого?

Діти: За квітами треба доглядати, поливати, а не можна топтати і зривати.

Вих: Добре, а щоб ви це краще запам’ятали, ми вивчимо віршик.

Я квітку чарівну не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

- Діти, ось Оксанка з Іванком принесли нам віночки з барвінкових гілочок і квіти, які треба помістити на віночок. Якого кольору листочки в барвінку?

- (Зеленого, ця рослина завжди зелена)

- А це яка квітка? (Ромашка).

- Які в неї пелюстки, серединка? (Відповіді дітей).

- А якого кольору ця квітка? (Показати незабудку).

- (Голубого).

- Як вона називається?

- (Незабудка).

- Добре, а ця жовтогаряча квітка як називається?

-(Чорнобривці).

- Молодці, діти! Ви гарно знаєте всі ці квіти. Тепер я вам роздам квіти, а ви їх приклеїте на віночки в ті місця, де намальовані кружечки.

(Діти накладають квіти на кружечки і приклеюють їх. Робота супроводжується записом пісні “Чорнобривці”, Оксанка та Іванко оглядають готові роботи.)

Оксанка: (Вих.) – Нам дуже подобаються ці віночки, ви дуже гарно виконали роботу, молодці. Якщо ви дозволите, то ми віднесемо ці віночки нашим подружкам. Вони будуть дуже раді. Ми дякуємо вам, діти, за такі гарні дарунки.

(Діти прощаються з ляльками і запрошують їх прийти ще в гості.)